Новий Верховний Суд – нова судова практика вирішення корпоративних спорів

Згідно з частиною 2 статті 148 ЦК України та статті 54 Закону України «Про господарські товариства» учасник, який виходить із товариства з обмеженою відповідальністю, має право одержати вартість частини майна, пропорційну його частці у статутному капіталі товариства. На практиці існувала правова проблема бази визначення вартості частини майна, що підлягає виплаті учаснику при його виході із товариства: на підставі дійсної (ринкової) вартості всього майна товариства чи вартості чистих активів товариства.
Судова практика застосування вищевказаних норм була неоднаковою до ухвалення постанови Верховного Суду України від 18.11.2014 р. у справі № 910/10168/13, яким зроблено правовий висновок, що «вартість частини майна товариства, що підлягає виплаті, повинна відповідати вартості чистих активів товариства, яка визначається в порядку, встановленому законодавством, пропорційно його частці в статутному капіталі товариства на підставі балансу, складеного на дату виходу (виключення)». Відтоді судові спори вирішувалися виходячи з фінансового розрахунку вартості чистих активів господарського товариства.
Однак новий Верховний Суд вирішив відійти від вищенаведеної правової позиції старого Верховного Суду України щодо застосування норм права у подібних правовідносинах. Відтепер у розумінні частини 2 статті 148 ЦК України та статті 54 Закону України «Про господарські товариства» вартість частини майна товариства, належна до сплати учаснику, який виходить із цього товариства, визначається із дійсної (ринкової) вартості об’єкта оцінки, з урахуванням всього майна товариства (постанова Великої Палати Верховного Суду від 24.04.2018 р. у справі № 925/1165/14). Саме таким чином складається сучасна судова практика щодо застосування відповідних норм до аналізованих корпоративних відносин.